Головна → Про Інститут → Видатні вчені

Задонцев Антон Іванович (16.08.1908-05.12.1971)

Трудова діяльність А.І.Задонцева тісно пов‘язана з Всесоюзним науково-дослідним інститутом кукурудзи (м. Дніпропетровськ), в якому він плідно працював протягом 40 років, з яких 30 останніх — директором.

Народився 16.08.1908 р. в с. Ставидли Олександрівського району Кіровоградської області. Після закінчення сільської школи в 1923 р. вступив до Златопольського сільськогосподарського технікуму, по закінченні якого продовжив навчання у Білоцерківському сільськогосподарському інституті.

Отримавши в 1929 р. агрономічну освіту, залишився працювати в цьому ж інституті на кафедрі рослинництва. У 1930-32 рр. проходив аспірантську підготовку спочатку при Українській академії наук, а потім в Українському НДІ зернового господарства (м. Харків). Після аспірантури працював в цьому інституті старшим науковим співробітником, потім завідувачем лабораторії зимостійкості озимих хлібів.

В 1933р. Український науково-дослідний інститут переводять з Харкова до Дніпропетровська, А.І.Задонцев очолює колектив. У 1941 р. переїжджає разом з інститутом у м.Саратов, за місцем перебування науково-дослідного інституту сільського господарства південного Сходу. А.І.Задонцева призначають директором УНДІ зернового господарства.

Повернувшись наприкінці 1943 р. з евакуації в м.Дніпропетровськ, продовжує працювати на посаді директора. Згодом при утворенні на базі УНДІЗГ Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи його затверджують директором. На цій посаді він працював до свого останнього дня — 05.12.1971 р.

Науковий ступінь кандидата с.-г. наук і вчене звання старшого наукового співробітника за фахом фізіологія рослин було присвоєно у 1937 р. У 1951 р. його обирають членом-кореспондентом академії наук Української РСР, у 1956 р. членом-кореспондентом Всесоюзної академії с.-г. наук ім. В.І. Леніна і в 1960 р. — дійсним академіком ВАСГНІЛ.

Головним об’єктом його досліджень була озима пшениця. Здійснив широкомасштабні дослідження з основних питань зимостійкості озимих хлібів в агрокліматичних умовах Степу УРСР і запропонував дієву систему заходів, що попереджають загибель посівів від зимових пошкоджень. Ще у 1936р. розробив і рекомендував виробництву науково обґрунтовані оптимальні і допустимі строки сівби районованих сортів озимих для степової зони України.

А.І.Задонцеву належить пріоритет у розвитку досліджень з вивчення і розробки прийомів снігозатримання на посівах озимих за допомогою створення на парових полях куліс з високостеблових рослин. Розробив систему різноглибинного обробітку пару і прийоми поверхневого обробітку грунту під озиму пшеницю після парової озимини і кукурудзи на зелений корм і силос у фазі молочно-воскової стиглості зерна. Дослідженням нових сортів озимої пшениці різних екотипів розширив пізнання закономірностей прояву морозостійкості, зимостійкості і продуктивності різновікових озимих рослин. Зроблені висновки нині є науковою основою сортової агротехніки і раціонального співвідношення в посівах сортів з різним вегетаційним періодом у Степу УРСР.

Вчений розглядав проблему зимостійкості в тісному зв‘язку і взаємодією з агроекологічними умовами, біохімічними і фізіологічними процесами, що відбуваються в рослині під впливом тих чи інших агротехнічних прийомів. На основі виявлених закономірностей він розробив теоретично обґрунтовані пропозиції щодо підвищення зимостійкості і врожайності озимої пшениці в південних районах країни.

Велику увагу приділяв також з‘ясуванню основних закономірностей водоспоживання озимої пшениці залежно від прийомів вирощування (строків сівби, норм висіву, умов зволоження і мінерального живлення та ін.) на різних етапах життя рослин і виявленню сприятливих умов для формування їх максимальної продуктивності, вивченню ефективності використання вологи рослинами озимої пшениці, висіяної після різних попередників. Проведенні дослідження дали змогу встановити залежність між сумарним водоспоживанням і врожаєм озимої пшениці і розробити заходи щодо поліпшення вологозабезпеченості озимої пшениці в районах недостатнього зволоження.

У результаті вивчення особливостей водоспоживання кукурудзи, строків її збирання та вологозабезпеченості озимої пшениці, що йде після неї, встановлено доцільність вирощування в південних районах ранньостиглих гібридів кукурудзи на зелений корм і силос.

Вивчив і розробив прийоми вирощування озимої пшениці в умовах зрошення. Він одним з перших визначив роль допосівних і вегетаційних поливів озимої пшениці в південних районах УРСР.

Під керівництвом вченого виконана серія експериментальних робіт, присвячених вивченню основ біології озимих культур. Зокрема, кореневої системи озимих рослин, життєздатності насіння і проростків в умовах недостатнього зволоження, продуктивності рослин залежно від гідротермічних умов, а також процесів зерноутворення, посівних і врожайних якостей насіння.

У результаті проведених під керівництвом А.І.Задонцева пошукових робіт вперше у світовій практиці препарат «тур» (ретардант росту хлорхолінхлорид) був використаний для заглиблення вузла кущення рослин озимої пшениці, що відкрило принципові нові можливості для розробки прийомів підвищення зимостійкості і продуктивності озимих культур. В 1968 р. вченому було видано авторське посвідчення на запропонований спосіб заглиблення вузла кущіння озимих злаків.

А.І.Задонцев нагороджений орденами Червоної Зірки, Жовтневої революції, чотирма орденами Трудового Червоного Прапора, Ленінською ювілейною і багатьма іншими медалями. У 1951 р. йому разом із групою вчених інституту присуджено Державну премію СРСР, а в 1958 р. — почесне звання заслуженого діяча науки Української РСР. В 1978 р. присуджено Першу Премію Ради Міністрів СРСР (посмертно).

А.І.Задонцев був організатором широкої мережі дослідних станцій інституту, фундатором дослідного господарства «Дніпро». Загальна кількість наукових публікацій перевищила 150. Під його безпосереднім керівництвом 35 аспірантів і здобувачів захистили кандидатські дисертації, 5 з яких стали докторами с.-г. наук, була створена школа рослинників-фізіологів.