ГоловнаПро ІнститутГенічеська дослідна станціяІсторія станції

Історія Генічеської дослідної станції

Генічеська дослідна станція

Генічеська дослідна станція заснована у 1936 р. як опорний пункт Українського науково-дослідного інституту зернового господарства з розробки заходів корінного поліпшення солонцюватих ґрунтів.

На базі досліджень, проведених у 1937-1948 рр., було встановлено оптимальну разову дозу гіпсу та виявили ефективність його поверхневого внесення після сівби озимих культур. Наступним етапом у розвитку досліджень в цьому напрямку (1949-1970 рр.) стало застосування плантажної оранки. В 1973-7985 рр. розроблені прийоми боротьби з осолонцюванням ґрунтів при зрошенні мінералізованими водами.

Присивашшя є зоною отримання високоякісного продовольчого зерна озимої пшениці та фуражного зерна колосових. Тому одним з головних питань, над яким тривалий час працює станція, є розробка технологій вирощування цих культур. Перші досліди з агротехніки озимої пшениці проведені ще у довоєнні роки (1938-1940). На базі тривалої роботи з цього напрямку було розроблено систему застосування добрив під озиму пшеницю після різних попередників, ґрунтозахисну систему обробітку ґрунту в сівозміні, встановлено оптимальні та допустимі строки сівби, норми висіву, розроблено інтенсивну технологію вирощування озимої пшениці і ярого ячменю, вивчено ефективність багатьох рістрегулюючих речовин.

У 1946 р. була створена група боротьби з бур’янами, на базі якої в наступні десятиріччя була проведена дуже велика робота з питань різних засобів пригнічення і знищення гірчака звичайного, кардарії крупковидної, інших однорічних та багаторічних бур’янів. Вивчалися також питання боротьби хімічними засобами в посівах кукурудзи і сорго.

У 1950 р. розпочаті роботи з розробки технології вирощування сорго на зерно, силос та зелений корм. Починаючи з 1976 р. паралельно велись розробки і уточнювались прийоми технології вирощування цієї культури на зрошуваних землях.

У 1951 р. на станції розпочалась робота з проблем захисту рослин від шкідників. Ентомологічні дослідження на дослідній станції були спрямовані на вивчення біологічних особливостей гессенської мухи, а також окремих шкідників кукурудзи і сорго. Була проведена робота з вивчення біологічних особливостей та заходів обмеження чисельності хлібного пильщика в посівах озимих культур.

У 1952 р. була організована група агротехніки кукурудзи, якою до 1963 р. керував член-кореспондент ВАСГНІЛ О.О. Собко. У 1963 р. створено відділ агрофізіології і зрошуваного землеробства, де розроблялися технології вирощування кукурудзи, пшениці, люцерни, інших кормових культур.

Селекційна робота із кукурудзою на дослідній станції розпочата в 1958 р., а із сорговими культурами у 1961 р. На базі цієї роботи було створено багато нових гібридів і сортів зазначених культур.

Сумісно з Всесоюзним інститутом рослинництва (м. Ленінград) протягом 1958-1980 рр. вивчалась і поновлювалась колекція баштанних культур. Було створено кілька сортів кущових гарбузів.

До видатних вчених, які працювали на Генічеській дослідній станції, відносяться такі дослідники: О.О. Собко, В.М. Круть, А.І. Фесенко, М.М. Лаврентьєв, В.І. Остапов, О.А. Мордовець, М.В. Котляр, І.Г. Бондаренко, С.П. Клявзо, С.Й. Власюк, І.Д. Ткаліч, Ю.Є. Кізяков, М.І. Конопля, Б.Р. Виблов, А.В. Виблова, В.І. Скляр, К.І. Скляр, Л.О. Манятіна, І.М. Семеняка, Л.С. Єремко, В.П. Бондаренко, М.А. Шепель, П.І. Сусідко, В.В. Самойленко, А.Г. Сулима, А.Г. Троценко, А.І. Чайко, М.С. Шашенок, А.А. Морщацький, І.П. Обод та інші.

Площа орних земель Генічеської дослідної станції становить 1346 га. Виробнича діяльність дослідної станції зосереджена на вирощуванні насіннєвих посівів новостворених сортів озимої пшениці, озимого ячменю та сорго (рослинництво), а також на вирощуванні свиней (тваринництво).

За результатами досліджень, виконаних на дослідній станції, захищено 5 докторських та 30 кандидатських дисертацій.

Статут Генічеська ДС