ГоловнаПро ІнститутРозівська дослідна станціяІсторія станції

Історія розівської дослідної станції

Красноградська дослідна станція

Початок діяльності Розівської дослідної станції припадає на кінець 1931 р., коли на земельній ділянці біля села Ясиніка (нині Азов) зернорадгоспу «Азов» Люксембурзького району Донецької (тепер Запорізької) області був заснований Азовський опорний пункт під загальним методичним керівництвом у 1931-1933 рр. тодішньої Артемівської зональної дослідної станції (згодом Донецької обласної дослідної станції) Українського науково-дослідного інституту зернового господарства.

У 1932 р. на південній околиці селища Розівка Азовському опорному пункту додатково було виділено 125 гектарів ріллі. Впродовж двох років досліди проводили на двох земельних ділянках, а з вересня 1934 р. всі досліди проводились біля с. Розівка.

На підставі рішення Раднаркому УРСР (№ 795 від 25 грудня 1935 р.) Азовський опорний пункт об’єднано з Ландмановською сортодільницею і перейменований у Люксембурзьке дослідне поле Українського науково-дослідного інституту зернового господарства з відділами агротехніки та сортовипробування зернових, овочевих та баштанних культур.

У 1949 р. Люксембурзьке дослідне поле, у зв’язку з перейменуванням району в Розівський, дістало назву Розівського дослідного поля, а в 1957 р. було реорганізовано в Розівську дослідну станцію Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи. З набуттям суверенітету України станція на початку 1992 р. підпорядковується Інституту кукурудзи, а у 1996 р. Інституту зернового господарства УААН.

Етапи наукової діяльності:

1931 — 1941рр. — досліджувалась низка агрозаходів, ефективність яких в умовах зони зовсім не визначалась, зокрема: способи обробітку ґрунту під надранні та пізні строки сівби озимої пшениці, способи та строки сівби в прохолодно-мерзлий грунт ярих зернових культур, біоактивація насіння ярої пшениці, ячменю, бобових, круп’яних, а також кукурудзи і соняшнику;

Красноградська дослідна станція

1945 — 1965рр. — розроблено десятипільні сівозміни з найвищою продуктивністю зернових, кормових і технічних культур з визначенням місця та норм внесення органічних і мінеральних добрив, що забезпечують збереження й підвищення родючості грунту, встановлено продуктивність і урожайність зернобобових культур — гороху, сочевиці, чини, нуту, квасолі, сої, вики ярої, кормових бобів; технічних — кок-сагиз, тау-сагиз, бавовник, кенаф; олійних — рицини, кунжуту, льону, маку, лялеманції, гірчиці білої; кормових трав — могару та чумизи;

1966 — 1990рр. — визначено параметри продуктивності та економічної ефективності інтенсивних спеціалізованих сівозмін, відпрацьовано принципи побудови структури посівних площ, що забезпечують, при раціональному чергуванні культур, підвищений збір продукції рослинництва, встановлено можливість застосування плоскорізного обробітку грунту під озиму пшеницю, кукурудзу, ячмінь і соняшник, а також порівняльну ефективність відвального, безвідвального, консервуючого, мілкого зі щілюванням та диференційного способів обробітку грунту; розроблено механізовану технологію вирощування кукурудзи на зерно і силос, а також визначено ефективність грунтових гербіцидів у поєднанні з мінімальним механізованим доглядом посівів кукурудзи та застосуванням післясходових гербіцидів;

1991 — 2009 рр. — в екологічному сортовипробуванні дістали оцінку майже двадцять тисяч гібридів і гібридних комбінацій кукурудзи різних груп стиглості з високим генетичним потенціалом врожайності та підвищеною стійкістю до посухи і вилягання; удосконалено й апробовано зональні технології вирощування зернових культур, ведеться насінництво батьківських форм, гібридів кукурудзи першого покоління, а також оригінального і репродукційного насіння зернових колосових культур та багаторічних трав.

В різний час в установі працювали кандидати сільськогосподарських наук: М.Г. Тарановська, І.Я. Федан , Я.Й. Болтовська , О.Д. Погорєлов, Р.А. Погорєлова, Ф.Л. Москаленко, І.Ф. Сокрута, В.С. Жунько, О.Ф. Стулін, М.І. Драніщев, В.І. Бабич, В.Є .Кізяков, М.М. Муляр, В.П. Кротінов, І.І. Скубицький, А.І. Будник.

Нині працюють: В.Г. Нестерець, д.с.-г.н., І.В. Кротінов, к.с.-г.н., наукові співробітники В.І.В Мотренко, О.О. Кулешов, Д.А. Коцюбан, Н.А. Коцюбан, які разом з науково-технічним персоналом об’єднані у два структурні підрозділи, а саме: лабораторію екологічного сортовипробування, сортової агротехніки і технології вирощування кукурудзи і лабораторію землеробства та рослинництва.

Статут Розівська ДС